На горбу простих українців влада розраховує отримати дивіденди від Євро-2012

Залишилось майже 7 днів до відкриття Євро-2012 у Варшаві. Багато цікавого та важливого з точки зору не тільки спортивного свята, але і з погляду на життя України в цілому, можна побачити на сцені чемпіонату та за його лаштунками.  Почну з цікавого. В блогах гуляють статті і коменти, де назва футбольного свята просто тішить – Воре 2012! Простим переставлянням букв відкривається прямо таки сакральний зміст цієї назви. Візьмемо найкоштовніші у Європі аеропорти та футбольні арени. Як колишній будівельник, скажу, що складання кошторисів будівельних об’єктів підвищеної складності (4 або 5-ї) та особливих вимог щодо безпеки має кілька переваг, ніж «складання» ціни ремонту, наприклад, дороги. Чому наші нові аеровокзали (приміщення) ледь не вдвічі дорожчі за аналогічні у Європі (див. http://www.dw.de/dw/article/0,,15981102,00.html)? Тому що я на кожному мільйоні міг би «заховати», як спеціаліст, до 20% від реальної вартості. Адже складні архітектурні форми з використанням різноманітних технологій та механізмів перевірити (в плані їх вартості) може лише ну дуже фаховий інспектор з фіскальних органів. А їх там нема! Скільки ховають прорегіоналівські будівничі спортивних об’єктів мені не відомо. Але досвід показує, що чимало і значно більше ніж навіть 35%. Звідси виходить – чим більший об’єкт, тим легше вкрасти відразу і багато. Воістину Воре 2012!

Але мова не про це.

Для всіх мешканців приймаючих міст Євро стало якимось лихом. Не буду говорити про Київ, Харків та  Донецьк. Розповім про свої та своїх друзів відчуття та спостереження у моєму рідному Львові.

Найголовніше, що торкалось мене безпосередньо, так це цьогорічні зміни у всіх навчальних програмах всіх навчальних закладів. Зміни ці за «старовинною» традицією пострадянської держави звісно ж у гірший бік. Про це не говорять та не пишуть, бо всіх хвилює кримінальний план фінансових махінацій під час «дерібану» мільярдів, виділених на підготовку до Євро. А цей бік медалі настільки очевидний та глобально злочинний, що обговорювати його – це звинувачувати самих себе. Це на рівні не якогось там тимчасового Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012-го року з футболу чи ще якоїсь структури. Це – МОН (Міністерство освіти і науки, молоді та спорту), до речі під крилом якого і виростають українські футболісти всіх футбольних команд. Почнемо по-порядку. По-перше, якість «стиснутого» навчального матеріалу – це як притиснуте яблуко: їсти можна, але смаку вже такого не матиме. Так й з інформацію-навчальним матеріалом. Його не можливо стиснути, просто треба буде щось не розповісти, чогось не пояснити дітям. "Скажіть, ну яке відношення до Євро має сільський школяр в провінції, з того ж Уманського району? – питає Яременко, директор однієї з українських гімназій. – Та ніякого. Зате на місяць учнів обділили." А перенесення зовнішнього незалежного оцінювання? Це примус всіх випускників у стислий термін завершити навчання у школі та аврально здавати складні іспити. І все заради спорту і здоров’я людства? Якби ж то. Десятки тисяч учнів через скорочення періодів між іспитами не оминуть перебування у стресовому стані і не зможуть адекватно скласти ЗНО. Я, приймаючи державну підсумкову атестацію кілька днів тому,  дивувався, як  могли деякі відмінники так погано відповісти на питання у білеті. Що ж це є з точки зору не чиновників від освіти, які висловлюються так: «Безумов­но, навантаження на вчителів, учнів збільшується, але ми му­симо сприяти державі у про­веденні такого важливого тур­ніру, як Євро», а  з точки зору правозахисників. Це порушення права на освіту, порушення державою, яке посилюється ще й фізичною шкодою для здоров’я дітей (стреси).
Ще один кричущий факт мені нагадав мій товариш по роботі, вже коли стаття була написана. Почну здалеку. Якщо хтось не знає, то спецназ міліції тренують на ув'язнених. Як навчити розганяти демонстрації чи бунти у в'язницях? Тільки безпосередньо в реальних умовах! І цей метод навчання спецназу у в'язницях на тих, хто не має жодного права та не зможе поскаржитись нікому, був винайдений як "навчальна методика" ще в совдепії. Але Союз не вмер! Як навчити наші служби охороняти іноземних туристів під час матчів? Як перевірити готовність всіх служб до забезпечення безпеки на стадіонах? Влада згадала вищеописані методики. А хто у нас безправний у суспільстві? "Ага!" - сказав якийсь там чиновник у Києві, - "Подать сюда освіту з її дєткамі!". І пішли відділи освіти у Львові поширювати примусово-безкоштовні квитки на стадіон "Арена-Львів". Уявляєте, у ринковому суспільстві роздають безкоштовні квитки десятками тисяч! На стадіоні проводять дитячі матчі шкільної футбольної ліги. Просто замилування від владного альтруїзму. Ідіть вчителі, ведіть учнів, але за квотою! На мою гімназію виділили аж 40 квитків. Добре! Пішли кілька вчителів, діти. А перед стадіоном ще пилюка куриться, та ідуть роботи на під'їзних шляхах. Іти пішки лісом, полем, через бараки і будівельні риштування, через якісь гаражі. Бо так ідуть тисячі людей на стадіон! Приходимо, а там замість одного матчу, оголошеного владою ("Металург" - ФК "Львів"), грають якісь шкільні команди! Вже на стадіоні ми, вчителі, зрозуміли, що нас ошукали, обдурили. До честі наших гімназистів, вони ще в соцмережах взнали про цей "кидок" влади і майже ніхто не прийшов. Молодці. А заклопотані вчителі побули там 20 хвилин, зрозуміли, що на нас вчаться всі - від медиків до прибиральників з волонтерами Євро-2012. І пішли з того роздратування пити пиво у "Ашан". Такі ось у влади тренування! Ну, не іноземців ж зганяти для тренувань. Є безправні учні і терплячі вчителі....
 Що далі? А далі відсутність громадського обурення.

Постійна адреса фото:

 http://sportanalytic.com/euro2012-novyny-football/evro-2012_-prevyu902.html

Наступне торкається студентів. Проблеми вищої школи, як каже чиновник з Києва виглядають так: «…програма має бути виконана в повному об­сязі, але в більш стислі тер­міни, — розповідає заступник директора Департаменту вищої освіти МОНмолодьспорту Юрій Коровайченко. — Це, звичайно, не позначиться на якості освіти, але все-таки створить наванта­ження на студентів і викладачів…». А «вбухані» гроші у ремонт гуртожитків з відкатами ректорам. А заплачені ж були студентами кошти за навчання за повний курс, а не скорочений. Щось не чув я про повернення коштів за скорочений термін семестрів ВНЗ студентам, що навчаються на комерційній основі! Я не кажу про тих студентів-сиріт з дитячих будинків, яким нема куди втекти з гуртожитків від футбольних вболівальників, яких поселять до гуртожитків. Хочеться співати пісню Т.Петриненка «Україна»  з переробленим куплетом:

Україно, Україно,

Після далечі доріг

М’яч футбольний біло-синій

Я кладу тобі до ніг!

Складається враження, що я не люблю спорт, не бажаю здоров’я нашим молодим поколінням і т.д. і т.п. Якщо вишикувати в рядок Суркіса, Колеснікова, Азарова з Ахмєтовим, десь збоку притулити Януковича, то будь-хто скаже, подивившись у вічі тим, хто відповідає за проведення Євро, прошу пробачення, назву своїми іменами, Воре-2012, що їм на здоров’я української нації глибоко начхати, якщо не гірше. «Ніякого здоров’я, тільки бізнес» - так говорив той, хто надав футболу широку дорогу. Це, звісно, жарт. А попереднє речення – чиста правда і «базар реальний». Для підтвердження свого шанобливого і принципового ставлення до спорту пропоную переглянути відеоролик на моїй сторінці у фейсбуці за цим посиланням http://www.facebook.com/usspu.kharakhu.
 До речі, всі мої травми колін на стадіонах, які мені "закрили" футбол як гру, - це від моєї фанатичної любові до спорту та змагальності.

Тепер про іншу проблему маленької людини перед його величчю Воре-2012!  Транспортна проблема у стародавньому місті Львові загострилась як ніколи. Вона була завжди, але майже стихійний розвиток приватного бізнесу у сфері громадського транспорту, керуючись ринковими механізмами щільності пасажиропотоку та розмірами прибутку, встановив достатній баланс між якістю послуг та ціною перевезення пасажирів. Після реформи транспортної системи у Львові у січні цього року, яка має свої преваги, стихійний бізнес став зарегульованим механізмом заробітку коштів одними в збиток іншим приватним структурам, які надають послуги у сфері транспортних послуг населенню.

Для мене (і це приємне виключення) час добирання до роботи не змінився, якість же значно погіршилась – інтервал руху маршрутних таксі зменшився, пасажири у салон набиваються наче оселедці у бочці, кількість стояння у корках збільшилась, проїзд з одного кінця міста у інший тепер треба робити, щоб доїхати швидше, двома автобусами. Тимчасовим і вельми неприємним явищем було й погіршення стану доріг, адже проїзд здійснювався в об’їзд магістралей, які ремонтувались впродовж всієї підготовки до Євро. А другорядні вулиці – це повний аут у плані якості дорожнього покриття!

Гарний ремонт магістральних вулиць всі визнають. Але й тут монета має два боки. Друга сторона – це виконавець робіт у Львові. Мова піде про фірму «Онур». Я не буду багато розповідати про якість роботи та перипетії з оплатою їм виконаних об’ємів робіт. Мене цікавило завжди, невже туркам-робочим вигідно їхати на Україну працювати. І ось ця інформація розставила всі крапки над Ї. http://zik.ua/ua/news/2012/03/30/340128 

http://galinfo.com.ua/news/111039.html

Я люблю футбол, але не люблю, коли за рахунок українців хтось з олігархів «любить» свій народ неприроднім способом…

С.Хараху

Від народної творчості до етнопедагогічних методів виховання дітей

Від народної творчості до етнопедагогічних методів виховання дітей.

12 та 13 травня у приміщенні Палацу Сапєг, що у центрі міста за адресою вул. Коперника 40а, відбулась науково-практична конференція на тему «Вплив різних видів народної творчості на формування дитячого світогляду. Досвід та практика» за участю педагогів, психологів, народних майстрів та громадських активістів. Захід організували і провели оргкомітет ЛОМГО «Клуб толерантності» та Конгрес національних громад України за підтримки Класичної гімназії при ЛНУ імені Івана Франка та Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. Програма заходів містила окрім доповідей презентацію яворівської народної іграшки, відвідини святкувань до Дня матері та виставки "Дитячий світ". Важливим елементом конференції буде неформальне спілкування зі старими та новими друзями, обмін досвідом та професійною інформацією. Конференція набула статусу міжнародної завдяки гостям, які зацікавились темою конференції та прибули з столиці Молдови Кишиневу. Присутні були гості і з усіх регіонів України – з Києва, Харкова, Маріуполя. Без сумніву, найбільший досвід у царині застосування етнопедагогічних методик виховання дітей представила львівська частина учасників. «Етнопедагогічні основи виховання сучасної середньої школи. Теорія і практика» - так називалась доповідь Сергія Хараху, Голови оргкомітету конференції, заступника директора Класичної гімназії. В ній була подана ґрунтовна інформація про виникнення термінології науки «етнопедагогіка», історичні віхи, стан справ у сучасні середній освіті. Також представлена робота навчального закладу у напрямку етнопедагогічних технологій.

Окрім представника адміністрації Класичної гімназії, своїм величезним досвідом роботи з народознавчим матеріалом поділилась п. Роксоляна Падус заступник директора Львівської гімназії міжнародних відносин ім. В.Стуса. Чудова презентація про різноманітні напрямки етнопедагогічної роботи захопила учасників конференції та стала чудовим акордом другого дня.

Важливим виступом була доповідь дитячого психолога з Києва Анни Ленчовської, яка розповіла про особливості психологічних впливів народної творчості на дітей різного віку та певного регіону проживання. Також цікавим було представлення педагогічного досвіду роботи за методикою «занурення у культуру», яка розроблена фахівцями Конгресу національних громад України та впроваджується вже понад 10 років у Міжнародному проекті літніх оздоровчих дитячих таборів «Джерела толерантності». В основі методики лежать етнопедагогічні принципи, поєднані з складною моделлю конструювання соціальних стосунків в умовах дитячого табору.

Про всіх доповідачів, нажаль, ми не зможемо написати у нашій статті. Всі доповіді у повному вигляді будуть представлені у віснику конференції, виготовлення якого заплановане на 2-гу декаду червня та буде надіслане всім учасникам та зацікавленим особам.

Родзинкою заходу стала презентація автентичної львівської дерев’яної іграшки – яворівської забавки двох народних майстрів – Остапа Сойки та Оксани Когут. Вони не тільки розповіли про історію та особливості даного виду народної творчості, але й поділились своїми враженнями від роботи над прикрашанням цьогорічної новорічної ялинки у Ватикані. Цікавим був той факт, що й особиста ялинка Папи Римського у папських садах була прикрашена яворівськими ангеликами, кониками, пташками, хоча це спочатку і не планувалось. Проте позитивний та гармонійний яворівський розпис по дерев’яній іграшці прийшовся до смаку Ватиканським духовним особам. У своєму виступі народні майстри підняли проблему, пов’язану з байдужістю української влади до даного питання. Вони розповіли про відсутність жодної підтримки, вимушеність працювати на голому ентузіазмі та жертовності. Також вони подякували за можливість участі у цьому не обтяженому владою заході.

Продовжуючи цю думку про зацікавленість владою у подібних заходах, то нажаль всі учасники дійшли висновку, що чиновники не зацікавлені у проведенні наукових чи інших інтелектуальних заходів. Все, що не «спустили з гори», не цікавить владоможців. Така прикра практика недалекоглядної державної політики, без усякого сумніву, вже поставила під загрозу розвиток української культури та запустила небезпечний процес, що призведе до майбутньої культурної деградації молоді, які зараз ще є дітьми і учнями шкіл. Приємним виключенням у нашому випадку стала організаційна допомога Головного управління освіти і науки Львівської облдержадміністрації в особі Савчина Ю.В., який із зацікавленням сприйняв ініціативу громадської організації та допоміг з контактними телефонами деяких центрів творчості учнівської молоді, а  також організував інформаційну підтримку заходу.    

Підсумковим обговоренням конференції стали наступні напрямки роботи, запропоновані у доповіді С. Хараху:

1. Створити сучасну систему етнічної соціалізації учнівської молоді, в яку включити:

·                        форми і методи роботи, спрямовані на повнокровний розвиток національного самоусвідомлення та сталої національної ідентичності.

·                        суворе дотримання пріоритетів прав і свобод людини, повагу прав всіх етносів, які проживають в Україні, принципів демократії і правової держави; поважне і терпиме ставлення до принципів і програм громадських організацій, релігійних громад та етнокультурних об'єднань, що діють в рамках Конституції і законодавства України;

·                        турбота про національно-культурну єдність і цілісність держави, любов до Батьківщини, повагу і шанування державних символів;

·                        згуртування українського суспільства на основі досягнення національно-культурних надбань українського народу і світової культурної спадщини.

2.  Використовувати у етнопедагогічній діяльності сучасні дидактичні засоби, інтерактивні форми навчання, педагогічні інновації, які б формували у дітей особистий етносоціальний досвід. Залучати всі види соціокультурної творчості (народне мистецтво, літературу, кіно, музеї  та ін.)

3. Враховувати безперервність та відповідність етнопедагогічних впливів у виховному процесі для різних груп дітей.

4. Налагодити подальше системне наукове вивчення проблем етносоціального виховання в умовах глобалізації та модернізації суспільства, а так само осмислити й удосконалювати процес етнічної соціалізації дітей і підлітків на основі останніх досягнень педагогічної теорії та практики.  З цією метою створити громадське об’єднання під умовною назвою «Лабораторія етнопедагогічних технологій», яка б акумулювала сучасний досвід розрізнених напрямків роботи ентузіастів, та пропонувала ширшій аудиторії шляхом різноманітних форм популяризації етнопедагогічних принципів та методик свою роботу.

Львів мирно святкує, а сусідам не до свята. Події в Москві

5-6 травня Львів відсвяткував 756 річницю. Все було мирно і дійсно по-святковому. Насиченість програми святкувань, веселі та вбрані у вишиванки львів'яни та задоволені гості міста. Що ще можна бажати у такі дні. Як повідомляє vgolos.com.ua, під час спільної молитви, участь у якій взяли представники усіх церков, Патріарх Філарет зазначив , що «приклад Львова – сьогодні знак для всієї України, як треба єднатись». Всю програму святкувань можна подивитись тут офіційний сайт міської влади. Але питання свята для мешканців Львова, це локальна справа. А хочеться, щоб ми не забували за святковим настроєм більш головних подій, які торкаються не тільки львів'ян, але і українського народу в цілому. 

Фейсбук

Ще кілька місяців всі українські патріоти з хвилюванням слідкували за подіями виборів президента Росії, якщо можна так сказати - "вибори". Це справа чисто політична, і ми не торкаємось на сайті нашого клубу таких тем напряму. Але ось сьогодні Володимир Путін із прем’єрської посади має втретє повернутися у крісло президента Росії. За цим посиланням на сайті Радіо Свобода можна поглянути на те, як це виглядає через призму цифр http://www.radiosvoboda.org/

http://www.ridus.ru

З цифрами тяжко не погодитись. Простіше протестувати ідейно. Що і намагались зробити сотні тисяч росіян, представники яких вийшли вчора на акцію "Марш мільйонів", як декларувалось мирну акцію. Про неї можна подивитись на сайті українського вбитого режимом Кучми опозиційного журналіста Г.Гонгадзе "Українська правда" http://www.pravda.com.ua/

Ми хочемо підняти тему прав людини, провокацій та жорстокості, які стались на подіях "Маршу". Почати хочу з слів прес-секретаря Путина Дмитра Пескова, який в ефірі телеканала "Дождь" заявив, що "поліція у зіткненнях з учасниками "Маршу мільйонів" діяла м'яко, і їй слід було бути жорсткішою... (оригінал див. тут http://pik.tv/ru/news/story/36682-razgon-marsha-millionov-v-moskve) Приходить на думку після таких слів така собі аналогія, коли хірург (у нашому варіанті путінська поліція) скальпелем безжально видаляє "пухлину" демократичних рухів свідомих росіян. Хоча насправді опозиційний рух незгодних з монополізацією влади в Росії однією особою, одним кланом виглядає здоровим пагоном зелені на смердючому смітнику російського політичного життя. 

http://www.ridus.ru

Що ж далі? Лідери ув'язнені, свобода слова порушена шляхом провокацій та наступною жорстокістю силових структур. Ще до початку акції сотні людей були позбавлені права взяти у ній участь через порушення їх прав на вільне пересування. Про це наочно показує цікава карта з інтерактивними текстовими вікнами про затримання напередодні "маршу" активістів опозиційного руху у різних куточках Росії (див тут http://maps.yandex)
 Українцям ж залишається підтримувати доступними засобами демократичні рухи у Росії, адже від подій у сусідів життя нашої країни залежить більше ніж би нам хотілось. Але це вже тема іншої розмови. 

С.Хараху

Як стати противником євроінтеграції. Версія 2.0

Небагато минуло часу з моєї статті про проблеми українців на кордоні з Євросоюзом. Ще більш зневажливе ставлення до учнів гімназії, яких я навчаю бути освіченими, вихованими, толерантними врешті-решт не дає мені права заснути, і я пишу наступний гнівний опус про тепер вже права дітей. Ось кілька днів як Класичною гімназією гуляють неприємні враження про повернення групи учнів з чергової освітньої поїздки з Канади. Офіційна інформація така: "Повертаючись з м. Едмонтон (Канада), де група у кількості 14 ос. та 4-х вчителів перебувала у рамках програми партнерства між навчальними закладами України і Канади, українські громадяни через технічні причини були затримані у м. Торонто. Канадська сторона оперативно забезпечила групу ночівлею у готелі, 3-разовим харчуванням та трансфером з аеропорту до готелю і назад. Представники компанії LOT  у Канаді, у відділі реєстрації пасажирів, запевнили керівника групи Касянчук Надію у тому, що група потрапить на літак до Львова у Варшаві, який відлітає після прибуття літака з м. Торонто. Однак в Торонто літак був затриманий на 40 хв., мав вилетіти о 22.20, а злетів у напрямку Варшави о 23.00. Відповідно і до Варшави літак прилетів із запізненням о 13.17. Відразу група вирушила до м. реєстрації пасажирів на рейс до Львова. Однак у черзі на реєстрацію група простояла до 16.30. Лише в цей час від представника LOT ми дізнались, що літак злетів ще до  прильоту нашого літака з м. Торонто. Одночасно ми дізнались, що найближчий рейс запланований о 11.50 наступного дня. На вимогу керівників групи забезпечити дітей харчуванням лише о 18.00 нам надали ледь теплий обід, який складався з 0.5 л. води, смаженої риби, гарніру та салату. Більше на нас ніхто увагу не звертав та вечерею не годували.  Наступне питання, яке не було вирішене - це належні умови ночівлі. До 21.00 ми не мали інформації про місце ночівлі. На наше прохання до персоналу покликати відповідальну особу, яка могла би допомогти нам у вирішенні наших проблем, належної реакції не було. Лише о 21.00 нам принесли фланелеві покривала та подушки - комплекти, якими забезпечуються пасажири літака. Місце ночівлі нам показали в приміщенні залу очікування пасажирів. При цьому вказали, що спати можна на непристосованих для спання сидіннях або на підлозі. Діти від перевтоми заснули на підлозі. Проте близько 3 години уночі діти прокинулись від холоду і до ранку вже не спали.. Зранку о 6.45 нам привезли легкий сніданок. До вильоту літака жодної уваги до групи ніхто не приділяв. Вважаємо таке ставлення персоналу аеропорту у Варшаві та компанії LOT неприпустимим, і вимагаємо вжити заходів з притягнення до відповідальності винних осіб та компенсацію моральної шкоди."
Що тут скажеш! Але це сухі факти! Мої розмови з керівниками групи - моїми друзями змушували мене вимушено жартувати, щоб якось підтримати їх, бо вони ще досі в стані стресу.
Зі вчора закрутилась веремія з цим ганебним фактом. Ось тут дивіться відео з новин центральних і місцевих каналів:
http://tsn.ua/video/video-novini/lvivski-diti-stali-zaruchnikami-varshavskogo-aeroportu.html
Тут подібний факт порушення прав пасажирів та дітей, які знову ж таки у аеропорту ночували як бомжі:

http://tsn.ua/ukrayina/ukrayinciv-zmusili-nochuvati-na-pidlozi-u-francuzkomu-aeroportu.html#article_video

Я тішусь тиме, що цю справу почали розкручувати наші батьки, вчителі і самі діти, які проявили активну і свідому громадянську позицію. Приємно бачити, що всі налаштовані рішуче відстоювати свої права.
Пояснювати все можна технічними причинами. Так, наприклад, Янукович переміг на виборах чисто технічно, бо йому помагали такі собі "техніки" ющенки. Посадити лідерів опозиції - це також "чисто" техніка. І так далі. Нічого особистого, тільки техніка (в оригіналі тільки бізнес). Але це забави дорослих "дядь і тьоть" у Києві. В нашому випадку - це вже якесь правило щодо українців. А тут ще й діти! Обурює до глибини душі те, яке ставлення виявляли до нашої групи у приватному спілкуванні. Чого лише заслуговує факт розмови між працівниками аеропорту, яке почули учасники групи. «Наприклад, «їх тут вже так розплодилось» – я чула особисто», – росказала наш вчителька, керівник групи. Тепер вона хвилюється, бо може більше ніколи не отримати візу до Євросоюзу. А що, від поляків можна чекати і внесення у чорний список, після таких слів! Ось тут вже непросто тхне, а реально смердить дискримінацією. Не схильний думати, що тут навмисні дії працівників. Проте, полякам слід частіше згадувати свого релігійного кумира і, дійсно гідну, людину Папу Івана Павла ІІ — першого поляка-понтифіка, який умів вибачатися, як пише про нього Вікіпедія. Підрахували, що усього з моменту обрання Папою Іоанн Павло II вибачався з різних причин приблизно 100 разів. Шановні поляки, дорогі європейці, наші вчителі по дорозі до Європи (здається із сарказмом перегинаю палицю)! Ви вибачіться перед гімназистами хоча би один раз, бо до Кароля Юзефа Войтили Вам так далеко, як у нас кажуть, "як до Києва рачки".

Ерік у Класичній гімназії.

На минулому тижні для учнів 10-х класів Голова Клубу толератності С.Хараху провів заняття на тему расової дискримінації в Україні.

Заняття розпочалось зі вступних слів ведучого про проблему расизму у світі, її проекцію в нашій державі і про те, що багато проблем ми не бачимо в межах навчального закладу для обдарованих дітей, яким є Класична гімназія при ЛНУ ім. І.Франка, бо вони десь там за її стінами. Далі всі присутні подивились фільм «Ерік». Це 13-хвилинний документальний фільм представництва Міжнародної організації з міграції в Україні про темношкірого українського (виділено автором) танцюриста здобув перемогу на конкурсі короткометражок, організованого відомим німецько-французьким освітнім телеканалом АРТЕ спільно з Першим Національним телеканалом за темою «Проблема расової нетерпимості». Як пише сайт http://diversipedia.org.ua, героєм фільму-переможця став Ерік Ваків (на фото), який зростав в українському дитячому будинку, відомий українцям як учасник популярного танцювального ТВ-шоу в Україні «Танцюють всі». Основна ідея стрічки режисера Сергія Степанського – розповісти про те, що, незважаючи на проблеми упередженого ставлення та дискримінацію, Ерік залишається позитивною людиною та став прикладом для багатьох молодих українців. Переглянути можна тут http://www.youtube.com/watch?v=ZsnEIGQJgUg. А тут про захоплення Еріка також цікаво побачити (4 хв.)  http://www.youtube.com/watch?v=Pu2JmmyTAQc&feature=related Слово «українського» ми виділили не випадково. Бо про це й була мова в обговоренні. По завершенні фільму, який транслювався з українськими субтитрами,  С.Хараху звернув увагу на те, що головний герой вільно говорить українською, але специфіка знімальної російськомовної команди «вимагала» від Еріка говорити російською. Запитання ведучого відразу було поставлено пряме: «Чи вважаєте Ви Еріка українцем?». Показово, що лише кілька гімназистів у імпровізованому голосуванні не визнали його українцем. Вже у обговоренні, коли кожен за правилами ввічливості та регламенту мав право висловитись, присутні дійшли до висновку про проблематику українець-громадянин чи українець за походженням. Хоча у Еріка мама українка, дехто з учнів через його расові ознаки заперечував те, що Ерік сам відчуває себе українцем, як це кострубато не звучить. Як несподівано з’ясувалось серед учнів був хлопець, який з ним особисто знайомий. Він розповів про те, як жив з ним у одному гуртожитку, коли готувався до танцювальної програми, бо сам захоплюється танцями, його розповідь була цікавою та щирою. Багато дітей у обговоренні відзначали високі людські якості Еріка.

Ми знову молодці!

Тема футбольних фанів не покидає сторінки нашого клубного блогу. Черговою подією стала бійка та безлади на матчі дніпропетровського «Дніпра» та харківського «Металіста» 9 квітня цього року. Завершилось без жертв, хоча постраждалими виявились бійці міліцейського спецназу «Беркут». Детальна інфо за цим посиланням  http://tyzhden.ua/News/47129 .

Офіційна заява одного з керівників руху дніпропетровських ультрас нагадує мені хоча б епіграф до заголовка підпільної газети більшовиків «Іскра»: «Наша скромна праця не пропала. Із іскри полум’я повстало» (переклад автора зі складної рос. мови). А підсумок заяви у стилі: «Невинуваті ми - вони (харків'яни) самі приїхали». Добре, що після хуліганських дій та бійки, знайшлась мудра голова, яка хоча би спромоглась щось пояснювати. Для людини, яка для себе розібралась з явищем ксенофобії, на своєму прикладі змогла відчути його прояви під час виборів у Луганську, коли, почувши українську мову, наштовхувався на вороже «бандерівці», дивно звучать слова представника ультрас про давнє і непримиренне ворогування між фанами «Дніпра» і «Металіста». Атмосфера стереотипів та ворожнечі - «Вони чужі, фани чужої команди, мешканці чужого міста» просякає всю «творчість» цих молодих людей. Це можна побачити тут http://ura-inform.com/sport/2012/04/10/draka-mezhdu-fanatami-metallista-i-dnepra-video

   Влада взялась не на жарт серйозно за фанів. Міністерство внутрішніх справ внесло до бази даних проблемних вболівальників 1 тис. 218 українців. Про це Інформаційному центру «Україна-2012» повідомили в Управлінні зв’язків із громадськістю МВС України. Про це читайте тут http://tyzhden.ua/News/39207. Скільки ж ще фанів потраплять у цей список, то покаже час. Відомо, що ці 60 молодиків, яких «прийняла» дніпропетровська міліція, будуть там точно.

Однак це лише косметичні міри, які порушують права громадян, на кшталт того, що згідно з якимось списками можуть організовано вивозити за межі міст під час Євро-2012 бомжів, ультрас, членів симпатичної організації «Фемен» чи ще когось, хто псуватиме імідж Україні. Головне, щоб не потрапили до списків МВС і блогери. Цікаво, як міліція не додумалась притягувати фанів до відповідальності за незрозумілі чиновникам шрифти їх надписів у підтримку своїх команд згідно з жартівливою постановою Кабміну від 29 березня 2012 р., про яку написали на сайті Української Гельсінської спілки з прав людини (читати тут  http://helsinki.org.ua/index.php?id=1333256716) Робота по зниженню насильницьких і протестних настроїв серед груп організованих фанатів футбольних команд не може бути побудована з позиції адміністративно-силового регулювання, та й ще в такому короткому проміжку часу. Це мають бути спільні зусилля як влади, спортивних олігархів та їх найманців-гравців, так і самих фанатів. Але ці зусилля повинні готуватись у сприятливому фоні стабільного суспільства, де права та закони цінуються всіма – від мільйонера до безпритульного жебрака, а не радянськими методами закручування гайок на фоні зростання в Україні протестних настроїв серед її громадян.

С.Хараху

Фото взяті з сайтів: http://vgolos.com.ua,  http://prosport.tsn.ua та http://ua-gol.com

Наш наймасштабніший самостійний проект - Фестиваль!

Наш наймасштабніший самостійний проект - Фестиваль!

Додати заголовок

Завершились тривалі очікування конкурсів та захистів проекту ІІ Дитячого фестивалю народної іграшки. На зборах Клубу 31 березня С.Хараху розповів присутнім про всі перипетії конкурсів та домовленостей. Результат такий. Дитячий фестиваль відбудеться! Його проектний кошторис виріс у майже 50 разів і сягає понад 134 тис. гривень, з яких 50 тис. виділила Львівська обласна рада. Конгрес національних громад України також долучається до фінансування проекту. Сума коштів поки не розголошується. Це масштабне дійство відбудеться 12-13 травня 2012 року, у Львові на пр. Шевченка до Дня матері. Спеціальні павільйони з дерева, які виготовлять народні умільці, та святкове вбрання проспекту змінять обличчя центральної вулиці Львова з урбаністичної зони крутих авто на дитячий майданчик для народних забав та майстер-класів народних мистецтв.Детальніше читайте за цим посиланням  http://zabavka-lviv.blogspot.com/2012/04/blog-post.html

 Наш Клуб запрошує всіх друзів на це свято народних мистецтв до Львова! Готову програму надішлемо за кілька днів. Наразі готуються офіційні документи, тривають пошуки додаткового фінансування на покриття всіх витрат ІІ Дитячого фестивалю народної іграшки.

С.Хараху