На горбу простих українців влада розраховує отримати дивіденди від Євро-2012

Залишилось майже 7 днів до відкриття Євро-2012 у Варшаві. Багато цікавого та важливого з точки зору не тільки спортивного свята, але і з погляду на життя України в цілому, можна побачити на сцені чемпіонату та за його лаштунками.  Почну з цікавого. В блогах гуляють статті і коменти, де назва футбольного свята просто тішить – Воре 2012! Простим переставлянням букв відкривається прямо таки сакральний зміст цієї назви. Візьмемо найкоштовніші у Європі аеропорти та футбольні арени. Як колишній будівельник, скажу, що складання кошторисів будівельних об’єктів підвищеної складності (4 або 5-ї) та особливих вимог щодо безпеки має кілька переваг, ніж «складання» ціни ремонту, наприклад, дороги. Чому наші нові аеровокзали (приміщення) ледь не вдвічі дорожчі за аналогічні у Європі (див. http://www.dw.de/dw/article/0,,15981102,00.html)? Тому що я на кожному мільйоні міг би «заховати», як спеціаліст, до 20% від реальної вартості. Адже складні архітектурні форми з використанням різноманітних технологій та механізмів перевірити (в плані їх вартості) може лише ну дуже фаховий інспектор з фіскальних органів. А їх там нема! Скільки ховають прорегіоналівські будівничі спортивних об’єктів мені не відомо. Але досвід показує, що чимало і значно більше ніж навіть 35%. Звідси виходить – чим більший об’єкт, тим легше вкрасти відразу і багато. Воістину Воре 2012!

Але мова не про це.

Для всіх мешканців приймаючих міст Євро стало якимось лихом. Не буду говорити про Київ, Харків та  Донецьк. Розповім про свої та своїх друзів відчуття та спостереження у моєму рідному Львові.

Найголовніше, що торкалось мене безпосередньо, так це цьогорічні зміни у всіх навчальних програмах всіх навчальних закладів. Зміни ці за «старовинною» традицією пострадянської держави звісно ж у гірший бік. Про це не говорять та не пишуть, бо всіх хвилює кримінальний план фінансових махінацій під час «дерібану» мільярдів, виділених на підготовку до Євро. А цей бік медалі настільки очевидний та глобально злочинний, що обговорювати його – це звинувачувати самих себе. Це на рівні не якогось там тимчасового Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012-го року з футболу чи ще якоїсь структури. Це – МОН (Міністерство освіти і науки, молоді та спорту), до речі під крилом якого і виростають українські футболісти всіх футбольних команд. Почнемо по-порядку. По-перше, якість «стиснутого» навчального матеріалу – це як притиснуте яблуко: їсти можна, але смаку вже такого не матиме. Так й з інформацію-навчальним матеріалом. Його не можливо стиснути, просто треба буде щось не розповісти, чогось не пояснити дітям. "Скажіть, ну яке відношення до Євро має сільський школяр в провінції, з того ж Уманського району? – питає Яременко, директор однієї з українських гімназій. – Та ніякого. Зате на місяць учнів обділили." А перенесення зовнішнього незалежного оцінювання? Це примус всіх випускників у стислий термін завершити навчання у школі та аврально здавати складні іспити. І все заради спорту і здоров’я людства? Якби ж то. Десятки тисяч учнів через скорочення періодів між іспитами не оминуть перебування у стресовому стані і не зможуть адекватно скласти ЗНО. Я, приймаючи державну підсумкову атестацію кілька днів тому,  дивувався, як  могли деякі відмінники так погано відповісти на питання у білеті. Що ж це є з точки зору не чиновників від освіти, які висловлюються так: «Безумов­но, навантаження на вчителів, учнів збільшується, але ми му­симо сприяти державі у про­веденні такого важливого тур­ніру, як Євро», а  з точки зору правозахисників. Це порушення права на освіту, порушення державою, яке посилюється ще й фізичною шкодою для здоров’я дітей (стреси).
Ще один кричущий факт мені нагадав мій товариш по роботі, вже коли стаття була написана. Почну здалеку. Якщо хтось не знає, то спецназ міліції тренують на ув'язнених. Як навчити розганяти демонстрації чи бунти у в'язницях? Тільки безпосередньо в реальних умовах! І цей метод навчання спецназу у в'язницях на тих, хто не має жодного права та не зможе поскаржитись нікому, був винайдений як "навчальна методика" ще в совдепії. Але Союз не вмер! Як навчити наші служби охороняти іноземних туристів під час матчів? Як перевірити готовність всіх служб до забезпечення безпеки на стадіонах? Влада згадала вищеописані методики. А хто у нас безправний у суспільстві? "Ага!" - сказав якийсь там чиновник у Києві, - "Подать сюда освіту з її дєткамі!". І пішли відділи освіти у Львові поширювати примусово-безкоштовні квитки на стадіон "Арена-Львів". Уявляєте, у ринковому суспільстві роздають безкоштовні квитки десятками тисяч! На стадіоні проводять дитячі матчі шкільної футбольної ліги. Просто замилування від владного альтруїзму. Ідіть вчителі, ведіть учнів, але за квотою! На мою гімназію виділили аж 40 квитків. Добре! Пішли кілька вчителів, діти. А перед стадіоном ще пилюка куриться, та ідуть роботи на під'їзних шляхах. Іти пішки лісом, полем, через бараки і будівельні риштування, через якісь гаражі. Бо так ідуть тисячі людей на стадіон! Приходимо, а там замість одного матчу, оголошеного владою ("Металург" - ФК "Львів"), грають якісь шкільні команди! Вже на стадіоні ми, вчителі, зрозуміли, що нас ошукали, обдурили. До честі наших гімназистів, вони ще в соцмережах взнали про цей "кидок" влади і майже ніхто не прийшов. Молодці. А заклопотані вчителі побули там 20 хвилин, зрозуміли, що на нас вчаться всі - від медиків до прибиральників з волонтерами Євро-2012. І пішли з того роздратування пити пиво у "Ашан". Такі ось у влади тренування! Ну, не іноземців ж зганяти для тренувань. Є безправні учні і терплячі вчителі....
 Що далі? А далі відсутність громадського обурення.

Постійна адреса фото:

 http://sportanalytic.com/euro2012-novyny-football/evro-2012_-prevyu902.html

Наступне торкається студентів. Проблеми вищої школи, як каже чиновник з Києва виглядають так: «…програма має бути виконана в повному об­сязі, але в більш стислі тер­міни, — розповідає заступник директора Департаменту вищої освіти МОНмолодьспорту Юрій Коровайченко. — Це, звичайно, не позначиться на якості освіти, але все-таки створить наванта­ження на студентів і викладачів…». А «вбухані» гроші у ремонт гуртожитків з відкатами ректорам. А заплачені ж були студентами кошти за навчання за повний курс, а не скорочений. Щось не чув я про повернення коштів за скорочений термін семестрів ВНЗ студентам, що навчаються на комерційній основі! Я не кажу про тих студентів-сиріт з дитячих будинків, яким нема куди втекти з гуртожитків від футбольних вболівальників, яких поселять до гуртожитків. Хочеться співати пісню Т.Петриненка «Україна»  з переробленим куплетом:

Україно, Україно,

Після далечі доріг

М’яч футбольний біло-синій

Я кладу тобі до ніг!

Складається враження, що я не люблю спорт, не бажаю здоров’я нашим молодим поколінням і т.д. і т.п. Якщо вишикувати в рядок Суркіса, Колеснікова, Азарова з Ахмєтовим, десь збоку притулити Януковича, то будь-хто скаже, подивившись у вічі тим, хто відповідає за проведення Євро, прошу пробачення, назву своїми іменами, Воре-2012, що їм на здоров’я української нації глибоко начхати, якщо не гірше. «Ніякого здоров’я, тільки бізнес» - так говорив той, хто надав футболу широку дорогу. Це, звісно, жарт. А попереднє речення – чиста правда і «базар реальний». Для підтвердження свого шанобливого і принципового ставлення до спорту пропоную переглянути відеоролик на моїй сторінці у фейсбуці за цим посиланням http://www.facebook.com/usspu.kharakhu.
 До речі, всі мої травми колін на стадіонах, які мені "закрили" футбол як гру, - це від моєї фанатичної любові до спорту та змагальності.

Тепер про іншу проблему маленької людини перед його величчю Воре-2012!  Транспортна проблема у стародавньому місті Львові загострилась як ніколи. Вона була завжди, але майже стихійний розвиток приватного бізнесу у сфері громадського транспорту, керуючись ринковими механізмами щільності пасажиропотоку та розмірами прибутку, встановив достатній баланс між якістю послуг та ціною перевезення пасажирів. Після реформи транспортної системи у Львові у січні цього року, яка має свої преваги, стихійний бізнес став зарегульованим механізмом заробітку коштів одними в збиток іншим приватним структурам, які надають послуги у сфері транспортних послуг населенню.

Для мене (і це приємне виключення) час добирання до роботи не змінився, якість же значно погіршилась – інтервал руху маршрутних таксі зменшився, пасажири у салон набиваються наче оселедці у бочці, кількість стояння у корках збільшилась, проїзд з одного кінця міста у інший тепер треба робити, щоб доїхати швидше, двома автобусами. Тимчасовим і вельми неприємним явищем було й погіршення стану доріг, адже проїзд здійснювався в об’їзд магістралей, які ремонтувались впродовж всієї підготовки до Євро. А другорядні вулиці – це повний аут у плані якості дорожнього покриття!

Гарний ремонт магістральних вулиць всі визнають. Але й тут монета має два боки. Друга сторона – це виконавець робіт у Львові. Мова піде про фірму «Онур». Я не буду багато розповідати про якість роботи та перипетії з оплатою їм виконаних об’ємів робіт. Мене цікавило завжди, невже туркам-робочим вигідно їхати на Україну працювати. І ось ця інформація розставила всі крапки над Ї. http://zik.ua/ua/news/2012/03/30/340128 

http://galinfo.com.ua/news/111039.html

Я люблю футбол, але не люблю, коли за рахунок українців хтось з олігархів «любить» свій народ неприроднім способом…

С.Хараху