Толерантність починається з міжособистісної пошани, з прийняття «чужого». І тоді є міжкультурне збагачення один одного. Знання про інше змушує тебе більш глибоко пізнати своє.
Науковий співробітник
Інституту педагогіки АПН України
Наталя Бакуліна
Найшанованішими подіями в житті людей є відзначення щасливих подій. І головною з них є без сумніву відзначення народження – дитини, нової сім'ї, спільного проекту і навіть нової країни. Проходять роки і люди традиційно відзначають ювілеї як часові проміжки успіху та розвитку. 2011 рік став тричі ювілейним для членів нашого Клубу. Почнемо з більшого ювілею. Це – 20-а річниця незалежності України, держави без якої не відбулись два наступних ювілеї. Але держава складається з людей, з тих, чиї прагнення та надії повинні здійснюватись в межах цієї благословенної та багатої території, ім’я якої Україна. І нехай не всі бажання її громадян розв’язуються належним чином, а деякі і взагалі неналежним чином, є диваки, оптимісти, творчі люди і просто патріоти рідної землі – їх можна називати по-різному, які всупереч обставинам прагнуть зробити добрі та потрібні українському суспільству справи.
 |
| Діти з української громади піднімають прапор України на ранковій лінійці | |
|
| | |
Тепер ми підійшли і до наступного ювілею. Цього літа 11 членів львівського Клубу толерантності провели 17 незабутніх днів у Мукачеві в таборі „Джерела толерантності”. У далекому вже 2002 році у містечку Буштино, що на Закарпатті, відбувся подібний табір, який став першою ластівкою у розвитку нової унікальної методики дитячого виховання і відпочинку, яка сформувала проект „Джерел толерантності”. Цього року – це 10-й ювілейний сезон літніх таборів в рамках цього проекту.
 |
| Звучить Гімн України |
Коли я у 2004 році долучився до розвитку проекту «Джерел», навколо нього вже згуртувались близько двох десятків ентузіастів з більше як 10 національних громад України. Сьогодні через горнило численних семінарів, конференцій круглих столів пройшло біля 200 молодих педагогів і просто зацікавлених у роботі табору з 18 національних громад України, Молдови, Польщі та Білорусі. Починаючи з помічника вихователя і спробувавши себе як вихователь і молодших і старших загонів, піар-менеджер і навіть директор табору «Джерел толерантності», я хотів би визначити кілька особистих думок щодо важливості та унікальності цього проекту, те, що я бачу як громадський діяч та педагог.
 |
| Роксолана Федюк (Львів) проводить майстер-клас з гончарства | |
 |
| Фрагмент вечірньої вистави - чумаки вернулись з Криму із сіллю |
 |
| Вечірній святковий захід веде Олена Почаєвець з Києва |
 |
| Ромська громада запалює глядачів своєю танцювальною культурою |
|
Спочатку ідея табору. Як пише методист проекту «Джерел» виконавчий директор Конгресу національних громад України Анна Ленчовська, основна мета табору – виховання міжнаціональної та міжрелігійної толерантності, а саме розуміння того, що є толерантність і недискримінація нерозривно пов’язане з розумінням прав людини, тобто інструменту, створеного людством у XX сторіччі для того, аби довести, що всі люди рівні і мають однакові права (Газета «Форум націй» № 02/105/2011). Однак всі спроби у минулому і цьому сторіччі усадити поруч дорослих і серйозних людей і сказати їм – «живіть дружно, поважайте один одного» завершуються майже в усіх випадках якщо не вимушеним і холодним рукостисканням з пластиковими посмішками, то відвертим конфліктом. Цей факт окрім політичного має ще своє психологічне підґрунтя. Адже в зрілому віці, як з’ясовує кожен з нас, зовсім нелегко навчитись чомусь новому, сприйняти інші знання крізь призму власних ідеологій, традицій, культурних особливостей, банальних кліше та стереотипів як власних так й навіяних ззовні. Відразу зазначу є щасливі випадки. Проте світоглядово змінити людину можна лише або через стан катарсису, або нормальним шляхом – у дитячому віці. Тому аудиторія проекту – діти національних громад, форма – дитячий оздоровчий табір, методика… ось тут трохи детальніше. Давня приказка говорить, що для пізнання один одного слід з’їсти ну дуже багато солі. Т.б. пожити разом, побути і у біді, і у гараздах. Це тривалий період, навіть не рік. Але плин часу змінився. Сучасний світ швидкий, якщо не сказати занадто. А діти спроможні міркувати набагато швидше за своїх однолітків ще 20 років тому. І невелика група ентузіастів на чолі з п. Йосипом Зісельсом виробила методично струнку модель виховної роботи у таборі під назвою «занурення у культуру». Методика описана на різних сайтах, зокрема на http://www.tolerspace.org.ua/. Головне в ній – це ефект. Науковий аналіз ефективності методології проведення табору ще ведеться, особливо в тематиці виховання толерантності. Вже досягнуті позитивні результати методики, зокрема найкращий виховний ефект досягається у тих дітей, які були в таборі двічі поспіль. Аналіз цього компоненту табору ще триває, готуються наукові роботи з даної тематики, які ще чекають свого визнання. Проте хочу зупинитись на педагогічних аксіомах подібних проектів. Дитячий табір, в першу чергу, це складний механізм педагогічного впливу на особистість дитини. Він живе за своїми законами, які є специфічним виразом єдиних педагогічних вимог до табірної спільноти і є за своїм змістом декларуванням найбільш значимих цінностей табору як особливого соціального організму. А цінності табору «Джерела толерантності» виходять з мети його діяльності – повага до прав дитини, можливість її самореалізації та реалізації як члена своєї громади, посланця культури свого народу, відповідність високим вимогам дітей до якості власного відпочинку, гармонійне поєднання соціального та особистого в дитині, глибокий патріотизм всіх та кожного зокрема. Це високі і благородні ціннісні конструкції. Але вони не формальна декларація, вони тут справді реалізовуються. І це доводить той факт, що майже всі діти прагнуть потрапити туди ще раз, хоча для дітей повторна участь не схвалюється під час конкурсного відбору з метою долучити якомога більше дітей у цей унікальний проект. Наступним аксіоматичним доказом успіху табору є стійкість соціальних зв’язків, які зародились в кожному конкретному загоні та їх розвиток за межами табору. Цей проект створює чи не найбільшу неформальну спільноту саме у розумінні стійкості зв’язків, їх підтримки та розвитку незалежно від того, куди роз’їхались після табору діти. Я, наприклад, не чув, щоб після Артеку створювались якісь неформальні об’єднання дітей-учасників артеківських змін. А після «Джерел» утворились та успішно діють 6 клубів – в Києві, Харкові, Маріуполі, Львові, Сімферополі та Кишиневі - столиці Молдови, не кажучи про групи та сайти в Інтернет. І це лише початок.
 |
На фото - директор І табору
|
| "Джерела толерантності"в Молдові Кіра Крейдермані |
|
|
|
І ось тепер до третьої чудової новини, про яку я анонсував на початку. І торкається вона саме Кишиневу. Вперше проект «Джерел толерантності» вийшов за межі України. 17 серпня під Кишиневом відкрився 1-й табір за унікальною українською методикою міжнаціональної комунікації дітей та виховання толерантності. 10 днів після завершення 10-го табору в Україні – і в Молдові відкривається довгоочікуваний та ретельно підготований табір під номером 1, який об’єднав 80 дітей и 22 вихователів з 7 національних громад Молдови и України. Починаєш мимоволі вірити у чудеса нумерології. Побажаємо всьому молодому колективу з Молдови успіху та творчих злетів, надійних фінансових друзів та креативних вихователів, а фортуна, я певен, буде на їх стороні.
Детальніший аналіз педагогічної системи табору «Джерела толерантності» продовжимо у наступних числах Вісника.
С.Хараху
