Від
народної творчості до етнопедагогічних методів виховання дітей.
12 та 13 травня у приміщенні Палацу Сапєг, що
у центрі міста за адресою вул. Коперника 40а, відбулась науково-практична
конференція на тему «Вплив різних видів народної творчості на формування
дитячого світогляду. Досвід та практика» за участю педагогів, психологів,
народних майстрів та громадських активістів. Захід організували і провели
оргкомітет ЛОМГО «Клуб толерантності» та Конгрес національних громад України за
підтримки Класичної гімназії при ЛНУ імені Івана Франка та Львівської
обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та
культури. Програма заходів містила окрім доповідей презентацію
яворівської народної іграшки, відвідини святкувань до Дня матері та виставки
"Дитячий світ". Важливим елементом конференції буде неформальне
спілкування зі старими та новими друзями, обмін досвідом та професійною
інформацією. Конференція набула статусу міжнародної завдяки гостям, які
зацікавились темою конференції та прибули з столиці Молдови Кишиневу. Присутні
були гості і з усіх регіонів України – з Києва, Харкова, Маріуполя. Без
сумніву, найбільший досвід у царині застосування етнопедагогічних методик
виховання дітей представила львівська частина учасників. «Етнопедагогічні основи виховання
сучасної середньої школи. Теорія і практика» - так називалась доповідь Сергія
Хараху, Голови оргкомітету конференції, заступника директора Класичної
гімназії. В ній була подана ґрунтовна інформація про виникнення термінології
науки «етнопедагогіка», історичні віхи, стан справ у сучасні середній освіті.
Також представлена робота навчального закладу у напрямку етнопедагогічних
технологій.
Окрім представника адміністрації Класичної гімназії, своїм величезним досвідом роботи з народознавчим матеріалом поділилась п. Роксоляна Падус заступник директора Львівської гімназії міжнародних відносин ім. В.Стуса. Чудова презентація про різноманітні напрямки етнопедагогічної роботи захопила учасників конференції та стала чудовим акордом другого дня.
Важливим виступом була доповідь дитячого психолога з Києва Анни Ленчовської, яка розповіла про особливості психологічних впливів народної творчості на дітей різного віку та певного регіону проживання. Також цікавим було представлення педагогічного досвіду роботи за методикою «занурення у культуру», яка розроблена фахівцями Конгресу національних громад України та впроваджується вже понад 10 років у Міжнародному проекті літніх оздоровчих дитячих таборів «Джерела толерантності». В основі методики лежать етнопедагогічні принципи, поєднані з складною моделлю конструювання соціальних стосунків в умовах дитячого табору.
Про всіх доповідачів, нажаль, ми не зможемо написати у нашій статті. Всі доповіді у повному вигляді будуть представлені у віснику конференції, виготовлення якого заплановане на 2-гу декаду червня та буде надіслане всім учасникам та зацікавленим особам.
Родзинкою заходу стала презентація автентичної львівської дерев’яної іграшки – яворівської забавки двох народних майстрів – Остапа Сойки та Оксани Когут. Вони не тільки розповіли про історію та особливості даного виду народної творчості, але й поділились своїми враженнями від роботи над прикрашанням цьогорічної новорічної ялинки у Ватикані. Цікавим був той факт, що й особиста ялинка Папи Римського у папських садах була прикрашена яворівськими ангеликами, кониками, пташками, хоча це спочатку і не планувалось. Проте позитивний та гармонійний яворівський розпис по дерев’яній іграшці прийшовся до смаку Ватиканським духовним особам. У своєму виступі народні майстри підняли проблему, пов’язану з байдужістю української влади до даного питання. Вони розповіли про відсутність жодної підтримки, вимушеність працювати на голому ентузіазмі та жертовності. Також вони подякували за можливість участі у цьому не обтяженому владою заході.
Продовжуючи цю думку про зацікавленість владою у подібних заходах, то
нажаль всі учасники дійшли висновку, що чиновники не зацікавлені у проведенні
наукових чи інших інтелектуальних заходів. Все, що не «спустили з гори», не
цікавить владоможців. Така прикра практика недалекоглядної державної політики,
без усякого сумніву, вже поставила під загрозу розвиток української культури та
запустила небезпечний процес, що призведе до майбутньої культурної деградації
молоді, які зараз ще є дітьми і учнями шкіл. Приємним виключенням у нашому
випадку стала організаційна допомога Головного управління освіти і науки
Львівської облдержадміністрації в особі Савчина Ю.В., який із зацікавленням
сприйняв ініціативу громадської організації та допоміг з контактними телефонами
деяких центрів творчості учнівської молоді, а
також організував інформаційну підтримку заходу.
Підсумковим обговоренням конференції стали наступні
напрямки роботи, запропоновані у доповіді С. Хараху:
1. Створити сучасну систему етнічної соціалізації
учнівської молоді, в яку включити:
·
форми і методи
роботи, спрямовані на повнокровний розвиток національного самоусвідомлення та
сталої національної ідентичності.
·
суворе
дотримання пріоритетів прав і свобод людини, повагу прав всіх етносів, які
проживають в Україні, принципів демократії і правової держави; поважне і
терпиме ставлення до принципів і програм громадських організацій, релігійних
громад та етнокультурних об'єднань, що діють в рамках Конституції і законодавства
України;
·
турбота
про національно-культурну єдність і цілісність держави, любов до Батьківщини,
повагу і шанування державних символів;
·
згуртування
українського суспільства на основі досягнення національно-культурних надбань
українського народу і світової культурної спадщини.
2.
Використовувати у етнопедагогічній діяльності сучасні дидактичні засоби,
інтерактивні форми навчання, педагогічні інновації, які б формували у дітей
особистий етносоціальний досвід. Залучати всі види соціокультурної творчості
(народне мистецтво, літературу, кіно, музеї
та ін.)
3. Враховувати безперервність та
відповідність етнопедагогічних впливів у виховному процесі для різних груп
дітей.
4. Налагодити подальше системне наукове
вивчення проблем етносоціального виховання в умовах глобалізації та
модернізації суспільства, а так само осмислити й удосконалювати процес етнічної
соціалізації дітей і підлітків на основі останніх досягнень педагогічної теорії
та практики. З цією метою створити
громадське об’єднання під умовною назвою «Лабораторія етнопедагогічних
технологій», яка б акумулювала сучасний досвід розрізнених напрямків роботи
ентузіастів, та пропонувала ширшій аудиторії шляхом різноманітних форм
популяризації етнопедагогічних принципів та методик свою роботу.
