АНАЛІЗ ПОЗИТИВНИХ ПРАКТИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІЖКУЛЬТУРНОГО ДІАЛОГУ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ ТЕОРІЇ МУЛЬТИКУЛЬТУРАЛІЗМУ

Від редакції. На днях взнав про цей матеріал, який варто представити на розсуд читачів. Наскільки національні громади налаштовані на розвиток та спільне життя  в умовах мультикультурного простору і українських етнонаціональних реалій судити тяжко. Досвід показує, що позиція більшості керівників полягає у короткому вислові "Аби не гірше...". Приємно, що автор статті позитивно оцінює наш проект таборів "Джерела толерантності".

Географічне розташування України в центрі Європейського континенту зумовило те, що територія країни протягом багатьох століть була місцем контактів різноманітних культур, перехрестям міграційних потоків, християнського і мусульманського світів. Однак ці контакти далеко не завжди зводилися до мирного гармонійного співіснування. Часто етнокультурні (в тому числі, мовні та релігійні) відмінності ставали додатковим чинником міжетнічних протистоянь та конфліктів. Отже, для нашої країни, як і для більшості сучасних поліетнічних країн світу, характерною є проблема регулювання етнонаціонального розвитку, вироблення оптимальних моделей міжетнічної взаємодії, запобігання конфліктогенним ситуаціям.

Оскільки на сьогоднішній день в Україні так і не прийнято стратегічного документу, який би на законодавчому рівні визначив напрямки етнонаціональної політики (наприклад, Концепції етнонаціонального розвитку), в суспільстві і серед науковців тривають дискусії щодо основних засад етнонаціональної політики, триває пошук шляхів законодавчого супроводу етнонаціонального розвитку.

В даній роботі зробимо спробу проаналізувати, якою мірою теорія ліберального мультикультуралізму підходить для врегулювання проблем в полікультурному суспільстві, і чому; які елементи цієї теорії присутні в Україні в повсякденній практиці міжетнічного спілкування попри те, що вони не є офіційно затверджені на державному рівні.

Етнічна структура сучасної України постійно змінюється. Україна відкрита країна і через її територію проходять різноманітні міграційні потоки. Частина мігрантів осідає на території України. Виникає питання, як забезпечити гармонійне, толерантне проживання представників різних культур.

Як стверджує відомий дослідник етнічних конфліктів В.О.Котигоренко, вітчизняна поліетнічність створила суспільству і громадянам сприятливі можливості розвитку на основі взаємозбагачення етнічними культурами, інтелектуалними, генетичними та іншими ресурсами. Водночас вона ускладнює суспільні відносини, позаяк етнічна динаміка й міжетнічна взаємодія відбуваються через протиріччя між суб’єктами цих відносин з приводу реалізації їхніх специфічних і загальних інтересів.[1]. Особливо небезпечними у цьому контексті є спроби центральних і місцевих політиків, а також бізнесової верхівки зберегти своє домінування шляхом спекуляцій на етнічних або етнографічних особливостях регіонів, через створення штучних проблем навколо цих особливостей, аби виглядати перед місцевим населенням захисниками його інтересів.

Державна етнонаціональна політика має передбачати заходи, що забезпечують комфортне співпроживання в межах однієї країни (території) представників різних культур та дотримання їхніх індивідуальних та колективних прав. Для цього може бути використаний узагальнений досвід управління етнонаціональним розвитком у демократичних поліетнічних країнах, зокрема,на основі теорії ліберального мультикультуралізму. Її успішно застосовують, наприклад, у Канаді, Австралії, США та інших країнах.

Мультикультуралізм – принцип етнонаціональної, освітньої, культурної політики, яка визнає і підтримує право громадян зберігати, розвивати і захищати всіма законними методами свої (етно- )культурні особливості, а державу зобов’язує підтримувати такі зусилля громадян.[2]. Виразниками інтересів етно-національних груп є недержавні громадські організації, що утворилися на етнічній основі.

Теорія ліберального мультикультуралізму, розроблена канадським вченим Віллом Кимлічкою, окреслює загальні принципи, яких необхідно дотримуватися для вирішення проблем. Зокрема, науковець стверджує, що для забезпечення представникам національних меншин гарантій проти дискримінації,мультикультурна держава повинна притримуватися принципу диференціації прав за групами. Водночас, держава повинна слідкувати за тим, щоб культурні групи дотримувалися основних громадянських прав. [3,с.55]

З перших років Незалежності, в Україні створено громадські організації національних меншин всеукраїнського (40) та місцевого ( 760 ) рівня, які тісно спілкуються між собою і співпрацюють.[4] Національні громади України у 2002 році створили всеукраїнську організацію Конгрес національних громад України. Конгрес проводить активну роботу щодо інтеграції національних меншин України в українське суспільство, організує конференції, круглі столи з проблем національних меншин, міжнаціонального спілкування, національної освіти, виховання толерантності. Проводиться моніторинг міжнаціональних, міжконфесійних відносин, стану толерантності у суспільстві. Видає газету «Форум націй». Тобто, на практиці реалізується принцип мультикльтурного діалогу.

Значною акцією Конгресу впродовж багатьох років є дитячий табір міжетнічного спілкування «Джерела толерантності» для дітей від 9 до 16 років. У роботі табору використовується унікальна методика «занурення в культуру», коли діти, обов’язково представники різних національностей, мають можливість ознайомитися з культурами народів України, засвоїти принципи толерантності, дізнатися про історію народів нашої країни, розвиток національного життя. В роботі табору беруть участь представники національних громад, в тому числі українці, а також діти з Молдови і Білорусі. Цей досвід є дуже перспективним і заслуговує на його докладну характеристику.

Організатори табору національних громад “Джерела толерантності” ставлять перед дітьми питання: що об'єднує і що роз'єднує представників різних національностей? Участь у таборі щороку беруть близько 150 дітей від кільканадцяти національних громад (у тому числі група українців) – вірмени, кримські татари, румуни, євреї, угорці, греки, болгари, поляки, литовці, татари, росіяни, німці. Кожен новий день вони проживають національним життям того чи іншого народу, через власний досвід знайомлячись з традиціями і особливостями кожної національності. Діти знайомляться з мовою: кожен отримує в таборі маленькі словнички на 15-20 слів. Кухарі в їдальні упродовж дня готують традиційні страви народу. На заняттях, що проводяться в ігровій інтерактивній формі, діти обговорюють традиції даного народу, порівнюють свої уявлення про цю національність з реальними фактами. Діти – носії культури, розповідають іншим про звичаї, ігри, свята своєї нації. Однак у цей день усі учасники табору ніби стають представниками цього народу і пробують глянути на світ очима людини іншої традиції, релігії. [5, с 9-13]

Особисте знайомство з представниками іншої національності, персоналізація допомагають зруйнувати упередження, знизити рівень байдужості, агресивності і страху перед іншим. Досвід показав, що і діти, і вихователі почали позбуватися в таборі стереотипів стосовно різних національностей.

Завдяки таким діям громадських організацій і їх активістів нашій країні поки що вдається уникати серйозних протистоянь та конфліктів на етнічному грунті. Відомий український дослідник етнополітики О.Майборода зазначає, що вирішальним чинником етнополітичної стабільності є загальна солідарність населення, яка випливає із почуття національної єдності, а це можна досягнутизавдяки співпраці громадських організацій національних меншин, хороших експертів  та політиці на місцях. [6]

Український досвід у цій сфері важливий в сучасному світовому контексті, перш за все, як приклад мирного і стабільного розвитку міжнаціональних відносин, міжкультурного діалогу у період становлення національної державності. Підтвердженням цього є той факт, що він був використаний - у 2012 році вперше міжнародний табір толерантності пройшов у Грузії. Відомо, що кавказький регіон складний, але науку культурного діалогу освоювали у таборі толерантності азербайджанці, вірмени, грузини, євреї, курди, осетини, роми, українці віком 12-16 років і  знаходити спільну мову. Усього у таборі брали участь 104 учасника з 9 національних громад України, Грузії та Вірменії. Від України було 16 дітей.[7]

Досі Конгрес національних громад проводив табори толерантності тільки в Україні та Молдові. Йосиф Зісельс, віце-президент Конгресу національних громад, розповів, що ідея табору в Грузії з’явилася ще у 2009 році, але втілити її було дуже непросто. Партнером стала грузинська неурядова організація – Аналітичний центр з міжетнічної кооперації і консультації.

Отже, досвід показує, що національні громади України прагнуть міжкультурного діалогу на засадах взаємоповаги, толерантності, які є, по суті, основними принципами ліберального мультикультуралізму.  Тобто, мультикультуралізм, як концепція управління етнокультурною різноманітністю, може бути застосована і в Україні, враховуючи особливості української етнополітичної структури і традиції.

Корнат Леся Ярославівна

                                                                                                аспірант ЛРІДУ НАДУ

 e-mail :lesya_kornat@ukr.net

                                                           Література

1.      Котигоренко В.О. Етнічні протиріччя і конфлікти в сучасній Україні: політологічний концепт. – К..Світогляд, 2004, -722 с.

2.      Колодій А. Мультикультуралізм як теоретична основа етнонаціональної політики: можливі модифікації для неконсолідованих націй //Реформування системи державного управління та державної служби: теорія і практика: матеріали науково-практичної за міжнародною участю ( 8 квітня 2011 р.): пленарне засідання. – Львів: ЛРІДУ НАДУ. 2011. – С.13-19

3.      Вілл Кимлічка . Лібералізм і права меншин [Текст]. // Перекл. з англ. Р. Ткачук ; Гол. ред.. і автор передм. Дж. Перлін ; Наук. ред. І. Лизогуб. – В. Кимлічка. - Харків, Центр освітніх Ініціатив, 2001. – 176 с.

4.      Перелік Всеукраїнських громадських організацій національних меншин [Електронний ресурс]//Режим доступу:http://www.loga.gov.ua/oda/about/depart/religion/activity/net-nat-m/

5.      Полікультуріка: як організувати виховання міжкультурної толерантності у школі та позашкільній діяльності : навчально-методичний посібник/ Авт.-упоряд. А.Ленчовська, К.Крейдеман, М.Грінберг. – К.: ТОВ «Майстерня книг», 2010.- 344 с.

6.      Олександр Майборода. Етнополітика може виявитися невдячною, якщо з нею поводитися необережно.[ Електронний ресурс]// «Форум націй», № 3/118 березень 2012 р. – Режим доступу : http://www.forumn.kiev.ua/newspaper/archive/118/etnopolitychna-tema-mozhe-vyyavytysya-nevdyachnoyu-yakshcho-povodytysya-z-neyu-neoberezhno.html

7.      «Джерела толерантності» в Грузії [Електронний ресурс] // Громадський простір - Режим доступу: http://www.civicua.org/news/view.html?q=1934761

Рудий

До Вашої уваги цей чудовий текст, який був також відзначений на конкурсі публікацій пам'яті Ю. Атмана у спеціальній номінації – «Краща публікація, яка написана молодими авторами». Її автор – російська 9-класниця Дарія Романова.

Рудий

Як здорово, що настало перше вересня. Час яскравих букетів, білих фартухів. У цей день учителя посміхаються і не ставлять двійки, в цей день кожен зустрічається зі своїми однокласниками. Хочеться кричати від радості, співати і говорити всім: «Доброго дня!».

- Привіт, - весело кричать хлопчаки якомусь п'ятикласнику.
Але той чомусь озирається, ховає за спиною портфель і несеться до дверей школи.

А ось і рідні обличчя: смішний Микита, усміхнена Аня, відмінниця Люція. Красунчик Олег розповідає про те, як він провів літо, катався на мотоциклі і курив дідівську люльку. Всі уважно його слухають, по-хорошому заздрячи його вільнодумству.

Раптом ми почули тихе «Здрастуйте». Його виголосив довготелесий підліток з рудим волоссям. «Ви з 7 Д? Я новенький ».

- А чим цікавишся? - Поставив запитання наш місцевий хуліган Дімка.

- Збираю гербарій. Люблю ліс і лісову тишу, - з натхненням відповів новенький.

Я подумала: «Так ось чому у нього такі золотисте волосся. Це, напевно, осінь його розмалювала ».

- Ботанік! - Голосно крикнув Олег. І весь клас дружно засміявся.

- А як звати? - Пролунало запитання зліва. Це питала Люція.

- Савелій.

Знову пролунав вибух сміху. У цьому моторошному сміху звучала знущання, чулося приниження.

Минуло три місяці. Савелій добре вчився, його ставили в приклад, він відмінно розбирався, що таке гіпотенуза і катет. Виразно читав вірші і знав безліч видів дерев. Всі зрозуміли: в класі з'явився учень краще їх.

- Ботанік, - чулося з усіх боків.

- Рудий, - знущався Олег.

А дівчатам він подобався. Він нагадував Альошу Птіцина (з твору А.Барто), який усім допомагав. У переміни Савелій комусь пояснював математику, з кимось заучував уривок з твору.

- Давай зустрінемося, - якось запропонувала група однокласників.

- Навіщо? - Не зрозумів Савелій.

- Поговорити треба!

Увечері крейди заметіль, машини повільно об'їжджали купи снігу, а перехожі бігли додому. Нікому не було діла до підлітка, який йшов на зустріч. На зустріч зі своїми однокласниками.

- Стій, рудий! - Різко прокричав Олег. І тут посипалися удари. Били ногами, руками, ще чимось. Було боляче, душно, з носа потекла кров.

- За що? Що я вам зробив? - Шепотіли губи Савелія.

- Рудий, ти не будеш вчитися в нашому класі. Ти не як ми! Ти слабак! - Вторили однокласники.

Перед Савелієм пронеслася вся його 14-річна життя: мама дбайливо бере осінній лист і кладе в руку Савелію. «Це красиво», - говорить вона. «Тато любив збирати осінні букети, спостерігати за опалим листям, напевно, тому й ти народився рудим».

- Рудий, рудий, - лунало з усіх боків. І здавалося, що кричать не тільки однокласники, але і всі перехожі, сплячі будинки і навіть машини.

Настав ранок. Хлопчики і дівчатка 7 Д класу писали диктант. Тільки місце Савелія було порожнім. Сьогодні вранці рудий не прийшов у школу. Лікарі сказали «Струс мозку». А в притихлому класі Ніна Петрівна диктувала «Толерантність - це доброта».

Дарія Романова

Вітаємо редактора "Форуму націй"!!!

Клуб толерантності вітає Тетяну Хорунжу за 3-є  міце у III Міжнародному конкурсі публікацій про толерантність, інтеграцію, взаємоповагу та взаєморозуміння в суспільстві, розміщених в 2012 році в друкованих та інтернет-ЗМІ Республіки Білорусь, Республіки Молдова, Російської Федерації, України, присвяченому пам'яті Юрія Отамана. Конкурс організувала Східно-Європейська мережа громадських миротворчих організацій Глобального Партнерства щодо запобігання збройних конфліктів (GPPAC), яка подякувала і нашій організації за участь, адже ми надіслали і свої статті на розгляд журі. Стаття п. Тетяни мала назву «Табір «Джерела толерантності »: розмова друга» (газета «Форум націй», № 11-12/126-127 - листопад-грудень 2012 р.). Члени журі вказали, що відзначають матеріал "за висвітлення роботи молодіжного табору - громадського проекту, що став щорічним заходом, і вийшов за межі України, за грамотне, глибоке інтерв'ю з його організаторами. Представлений матеріал також розкриває читачам труднощі формування толерантних відносин і виявлену неможливість простого перенесення освітніх програм з одного регіону в інший без їх спеціальної адаптації. Безліч питань членів журі викликала досить дискусійна теза одного з організаторів табору, наведена у статті, про те, що не можна брати на роботу в табір людей, які брали участь у міжнаціональному конфлікті". Ми погоджуємось з даними твердженням, адже люди з кров'ю на руках не можуть бути вихователями це точно. Щодо кожного випадку зокрема, зрозуміло, можуть бути особливі моменти. Але засуджений - не може займати високих державних посад, а тут - діти.
Оригінал статті за цим посиланням http://www.forumn.kiev.ua/newspaper/archive/126/laher-ystoky-tolerantnosty-razhovor-vtoroi.html.
Наступний матеріал, який готується, буде перекладом статті, автор якої став переможцем конкурсу. Очікуйте! 
Фото з сайту http://www.tolerspace.org.ua

Ось і появилась ця передачка в мережі. Ось фрагмент з неї. http://www.youtube.com/watch?v=3ZFKywuCDuM&feature=youtu.be. Якщо хтось з друзів у Грузії допоможе перекласти слова Ніко, та того дядька в кінці, буду дуже вдячний. Приємного перегляду!!!

Круглий стіл

Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка» проводить 21 лютого 2013 р. з 14:00 до 16:30 у ауд. 204 головного корпусу  університету круглий стіл на тему "Збереження рідної мови в іншомовному оточенні: відповіді на виклики глобалізації." Мета круглого столу – привернути увагу до питань збереження рідної мови в іншомовному оточенні, окреслити шляхи спротиву асиміляції та збереження національної ідентичності. Положення, розроблені в результаті дискусій за круглим столом, будуть використані для розробки ефективних програм для суботніх (недільних) українських шкіл за кордоном.

 Учасники та дискутанти:

Держко Ігор, керівник департаменту національностей та релігій Львівської ОДА,

Книшик Світлана Іванівна, заступник директора департаменту з питань освіти, науки, сім’ї та молоді Львівської ОДА,

Слічна Галина Миколаївна, начальник управління освіти Львівської міської ради,

Отчич Віра Йосипівна, головний спеціаліст відділу національностей та релігій Львівської облдержадміністрації,

Ключковська Ірина Михайлівна, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК),
к. педаг. н., доц.,

Мацюк Галина Петрівна, професор кафедри загального мовознавства ЛНУ ім. І. Франка, д. філол. н.,

Діанова Ада Ісаківна, директор Всеукраїнського єврейського благодійного фонду «Хесед-Ар'є»,

Євкарпіді Ірина Євгенівна, голова грецької молоді Західного Регіону України,

Євкарпіді Надія Харлампівна, голова Західно-Українського грецького національно-культурного товариства ім. К. Корніактоса,

Куликівська Людмила Іванівна, Голова Правління Західно-Українського Болгарського національно-культурного Товариства ім. Сави Шеретова,

Ліберт Діана Анатоліївна, голова Львівської обласної німецької молодіжної організації «Дойче Югенд», 

Мкртчян Рузанна Вазгенівна, вчитель вірменської мови та культури у вірменській недільній школі,

Назар Олександр, голова Ради Львівського Товариства єврейської культури ім. Шолом Алейхема 

Троценко Марина, керівник литовської недільної школи Центру творчості дітей та юнацтва Галичини, заступник голови товариства литовців України у Львові,

Моторний Андрій Володимирович, доцент секції мовної підготовки іноземних громадян кафедри іноземних мов НУ «Львівська політехніка»,

ХарахуСергій, заступник директора Класичної гімназії,

Палінська Олеся, ст. науковий співробітник МІОК, к. філол. н.,

Туркевич Оксана, науковий співробітник МІОК, к. філол. н.,

Пташник Ольга, мол. науковий співробітник МІОК,

Сиванич Богдан, мол. науковий співробітник МІОК,

Темник Галина, мол. науковий співробітник МІОК,

Чернієнко Денис, канд. іст. наук, доцент, виконавчий секретар Асоціації українських недільних шкіл Росії.

Питання для обговорення:

·          Теоретичні питання організації освіти рідною мовою в іншомовному оточенні.

·   Аналіз роботи шкіл: тип (загальноосвітня, суботня (недільна), інше), форми роботи з учнями, напрям підготовки, подальші перспективи учнів.

·         Підходи до викладання рідної мови: наявність програм, навчальне забезпечення, підвищення кваліфікації вчителів.

·         Збереження рідної мови в іншомовному оточенні: позакласна робота, контакти з родинами, підтримка з боку країни походження.

Інформація отримана в організаторів. Деталі на сайті www.miok.lviv.ua.