Пора відмити не тільки Сковороду!

Чистий можеш буть собою,
То нащо тобі броня
І шолом над головою?
Не потрібна і війна.
Непорочність — ось тобі броня,
А невинність — крем'яна стіна.
Щит, меч і шолом — буде тобі Бог.

Г.Сковорода

Після мітингу протесту проти прийняття закону «Про мову», коли всім українцям показали, хто у хаті господар, я проходив Контрактовою площею повз пам’ятник Григорію Сковороді. Те що ця постать для українців, особливо інтелектуалів, є непересічною, не потрібно розповідати. Але той факт, що його «миють» студенти-випускники Києво-Могилянської академії, відомий мабуть не всім. Як сказав під час вступного слова до цього перфоменсу Президент Києво-Могилянської Академії Сергій Квіт, треба відмити Сковороду, щоб його ідеї доходили свіжими до українського люду, щось в такому дусі. Все виглядало гамірно, по-молодіжному. Актори-аматори рухались на ходулях та свистіли у суддівські свистки. А поруч стояли студенти у чорних мантіях, яких фотографували батьки, рідні і друзі. Сподіваюсь, що цей символічний акт миття Сковороди стане своєрідним дороговказом молодим спеціалістам, що чистота думок та незамулений погляд на процеси, які розвиваються у «покращеній до нє могу» Україні, дозволить врешті-решт щось дійсно покращити у майбутньому. Інакше прийдеться ходити босоніж як Григорій Савич.

Цей пам’ятник став одним з незамінних атрибутів Києво-Могилянської академії. У студентів навіть є така традиція - щорічно мити пам'ятник на день академії, який святкується 14 жовтня. Ця добра, символічна акція так й називається "чистий Сковорода". Також щороку у червні в день вручення дипломів на голову Сковороді одягають бонет - чорну шапочку випускників. Існує ще й така традиція, що перед сесією треба потриматися за взуття філософа, щоб викладач поставив гарну оцінку. Тому там встановили веб-камери для обліку тих, хто прийшов потриматись (жарт). Сквер, в якому стоїть пам'ятник Сковороді, - це по-справжньому культове місце для студентів та випускників Могилянки, пишуть у мережі. Я постояв, подивився на цю чудасію. Звісно це щось на грані флеш-мобів та шоу. Але, що ж не зробиш для грамотного піару. Пробачимо це Могилянці, яка не тільки такими акціями прославлена, але й високим рівнем навчального процесу, що більш важливо. Та й настрій у мене піднявся після звістки, що опозиція не змогла запобігти голосуванню зранку.

А тепер про ранкові події. Всі мітинги, протести, пікетування перетворюються на технологічні шоу-баталії, коли люди приходять і стоять за гроші (в підтримку регіонів), коли шоумени кричать гасла, а провокатори штовхають людей та спецназівців. Львівська група була доволі чисельною. Я знайомих нарахував з 30 осіб. Але ми говорили між собою про те, що якби вийшло хоча б 1% киян, то ситуація була б іншою. А це – 30 тисяч люду! Оце був би мітинг. А так було десь до 5000 народу. Найбільше мені сподобались два моменти під час цих акцій. Перший, коли ми пішли з колонною до кабміну. Кілька друзів вирішили глянути на Дніпро. Ми підійшли до парапету оглядового майданчика… і заматюкались. Вперше побачили вживу вертолітний майданчик янека! Я зрозумів, що до дій чи процесів, на які можу дивитись дуже довго (ну, типу «вогонь», «коли хтось працює» і т.п.), добавився ще один процес – повільне гойдання янучари-власника цього майданчика на березі десь у брюховицькому лісі.

Другий епізод був просто класний! Нам, львів’янам! (тут я роздуваю свої патріотичні щоки), розказувала якась російськомовна киянка поважного віку про те, які регіонали дебіли, про шкідливість цього закону і про те, як правильно ми робимо. Коли ж я спитався, чому то вона така свідома не вивчила українську мову, а послуговується «язиком», вона відразу визнала себе продуктом совіцького агітпропу. Що дуже винятково для людей старшого покоління. Всі моменти та окремі мої фото можна глянути на фейсбуці на моїй сторінці, а відео про оголошення безстрокової акції проти прийняття антиконституційного закону «Про мову»  тут http://www.youtube.com/watch?v=L47D4rdrFvA

Влада діє жорстко, технологічно, суне наче танк по дорозі. Вони приймають закони, які хочуть. Скупили всі суди, навіть Конституційний. Бізнес опозиції загнали під плінтус, корупція сягнула небачених меж. Можна говорити про дії і брутальність української влади. І тут знову навожу слова Сковороди:

Хто ж бо зневажить страшну її сталь?

Той, в кого совість, як чистий кришталь...

Хочеться, щоб ці слова собі запам’ятав кожний, хто прагне потрапити від опозиції до Парламенту, кожний хто чесно протистоїть владі, а не заробляє собі бали до виборів. І хоча слова про «страшну її сталь» Григорій Сковорода промовив до смерті, я закликав би громадян нашої держави, які ще мають совість, сміливо дивитись у майбутнє. А там ще не один бій за мову, за Україну, за Націю! І відмивати прийдеться не тільки один пам’ятник!

 С. Хараху