Черговий штраф – ми невпинно боремось з нацизмом!

18 жовтня Дисциплінарний комітет укр. футбольної федерації оштрафував Клуб «Таврія» з м. Сімферополя за нацистські вигуки та поведінку. Детальніше тут http://www.sctavriya.com/page/publics/5859/ і тут http://crimea.vgorode.ua/news/196060-tavryui-oshtrafovaly-yz-za-bolelschykov-natsystov

Але порадували коменти на Укр правді. Це тут http://www.pravda.com.ua/rus/news/2013/10/19/7000318/view_comments/ Дискусія про фашизм, нацизм та націоналізм ще не  завершена на наших теренах. Ось деякі сайти взагалі пишуть про цю футбольну подію як «Нацизм докотився і до Криму» або щось у тому ж роді. Найбільш мені сподобався ось цей комент захисника цивілізованого обличчя українського футбола: «…вот и чудесно. Перед разборками в ФИФА показали борьбу с негативом дома. Таврию же походу в этом сезоне добьют, жаль если вылетит, всегда был такой самобытный непредсказуемый коллектив. А "нацистов" найти и повесить на прожекторах стадиона перед очередной игрой, будет зрелище еще то…» Чудово, чи не так? Особливо з огляду на те, що це пенсіонер-міліціонер з дуже високим званням! Уявляєте, починається гра у повній тиші, і тільки скриплять мотузки із повішеними ультрас на вітру. Оце і є справжній нацизм –

Фани протестують на матчі, на якому і зафіксували нацистські символи, проти дисрімінації українського патріотизму.

покарати на горло тих, хто не такий, як інші. Адже ультрас – це прості хлопці з робітничих кварталів, які підтримують свої команди, але дехто використовує їх у своїй брудній політичній грі. Я помилюсь лише тоді, коли буде покараний (покарані) у судовому порядку конкретні особи з числа чи то львівських, чи то донецьких, чи то сімферопольських фанатів за це правопорушення. А щодо нацистських вітань, то на днях перебував у екскурсійній подорожі у Польщі з учнями, серед яких виявилось кілька фанатів ФК "Карпати". Нормальні виховані гімназисти, але підліткові комплекси та демонстративно-провокативна поведінка довела до того, що сівши на задні сидіння подалі від нас керівників, вони в патріотичному запалі, проспівавши чергову фанівську пісню-марш, кинули кілька подібних до зігування привітань. Я гучно сказав, що пересаджу їх до себе на передні крісла автобусу. І "нацизм" негайно припинився. Дуже шкодую, що привітання у середовищі українських патріотів періоду національно-визвольних змагань не були такі пафосні та показушні. Бо скромний потиск руки серед підлітків не дуже популярний, адже треба щось ефектне.